Владислав Бухарєв: Будемо готові себе захистити

«Що робити?». Останнім часом ворожі зазіхання Кремля на мирну територію України ставлять перед українцями різні питання. Починаючи від: того, що робити, якщо раптом розпочнеться масштабне вторгнення? Як захистити свою землю, сім’ї та свою Батьківщину? І чи є реальний план запобігти ворожому нападу? На ці та інші питання ми попросили відповісти дуже відому у військових колах людину, нашого земляка, генерал-полковника українських спецслужб, народного депутата України VIII скликання, почесного громадянина міста Лебедин Владислава Вікторовича Бухарєва.

– Сусідів не вибирають. Нашим, на жаль, виявився лихий, злобливий агресор. Ви вірите у можливість повномасштабної війни з Росією?

– Якби якихось десять років тому комусь із нас сказали, що Крим і частина Донбасу потраплять під ворожу окупацію, ніхто б не повірив. Але у нас вже восьмий рік, як йде війна. Біля 15 тисяч наших співвітчизників загинуло. Тому, безсумнівно, сьогодні у кожній родині є тривога з приводу тієї інформації, яку люди чують з телеекранів, радіо чи черпають з газет та інтернету. Вірю чи ні я, відповім українським прислів`ям: хочеш миру, готуйся до війни. Сьогодні не можна виключати, що новий напад Росії на Україну може статися. Ми маємо бути готовими.

– Майже все життя ваше пов`язане з службою в армії, силовими структурами? Різницю в їх міці бачите?

– Так. Наші Збройні Сили вже не ті, що були у 2014-му. Згідно з останнім міжнародним рейтингом за потужністю українська армія – 22-а у світі. Сьогодні вона налічує біля 250 тисяч солдат і офіцерів. Крім того, створюються бригади територіальної оборони чисельністю близько 160 тисяч. Армія воюватиме на фронтах, тероборона – по місцю проживання її бійців, які в разі потреби захищатимуть свої домівки.

– Чи дійде до цього, залежить насамперед від Росії, Путіна. Що на умі у нього?

Ніхто не знає, що у нього в голові. В Кремлі він вже 23 роки і найбільшою помилкою історії вважає розпад Радянського союзу. І у свої 70 він, очевидно, хоче закінчити, як лідер, який знову об’єднає Росію з Україною. Але Україна вже не та, що була в Союзі. Українці визначились з партнерством на користь Європейського Союзу. Не подобається Кремлю і те, що Захід і Сполучені Штати не заперечують ймовірність вступу України в НАТО. Це в перспективі. А сьогодні ці країни дають нам своє озброєння, щоб в разі потреби ми зуміли протистояти агресору. Зокрема, протитанкову техніку надає Велика Британія, «Стінгери» та іншу летальну зброю – балтійські держави, відчуваємо підтримку з боку Польщі, інших держав. Майже весь Захід і США – за Україну. І це все бісить господаря Москви, який постійно намагається внести в наше життя ситуацію контрольованого ним хаосу. Причому, не без допомоги так званої «п`ятої колони» в самій Україні. Про це, не так давно, попереджав Україну і президент США Байден.
Все це вказує на одне – Путін прагне втрати державності України, мріє про свій контроль над нашою державою.

– Західні політики на ситуацію в Україні дивляться більш песимістично, не виключаючи повномасштабної військової агресії. Натомість Президент України Володимир Зеленський навпаки закликав населення не панікувати, не бігти по гречку і сірники, а зберігати спокій, холодну голову. Як ви вважаєте?

– Я згоден з тим, що в цій непростій ситуації пересічним українцям на емоціях не треба «накручувати» свої і нерви своїх близьких. Так, рівень бентежності в суспільстві виріс. Але на ті тривожні повідомлення про можливе вторгненню, треба реагувати зважено, не піддаючись на провокації. Я не виключаю, що на Заході комусь вигідно сьогодні накручувати градус можливого вторгнення Росії, очевидно на це мають власні політичні чи інші інтереси. Офіційна ж влада України намагається навпаки цей градус понизити, аби не створювати підґрунтя для зайвої паніки. Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України В.Зеленський сказав: «ситуація під контролем». І як військовий, я розумію, що так воно і є.

– А мирні плани можуть допомогти Україні врегулювати вибухонебезпечну ситуацію? Наприклад, Мінські угоди?

– Тільки не Мінські. З першого дня їх написання було зрозуміло, що це не менша загроза суверенітету України, ніж військове вторгнення РФ. І та вся ескалація на кордонах з Росією і Білоруссю пов’язана не скільки з тим, щоб розпочати повномасштабну війну проти України, хоча такий ризик є, скільки, щоб примусити Україну до виконання Мінських угод. Що було позитивного в тих угодах, вже реалізовано – проведено розведення важкої зброї, формально встановлене перемир`я, яке чомусь постійно порушує російська сторона. Залишилась «формула Штайнмаєра», яка передбачає прямі переговори з окупаційними адміністраціями так званих ДНР/ЛНР та вибори в ОРДЛО до демілітаризації неконтрольованої нами території. Це неприйнятні речі для збереження нашого суверенітету.

– Альтернатива є?

– Будапештський меморандум. Нагадаю, 5 грудня 1994-го на той час Президент Леонід Кучма підписав з лідерами США, Великої Британії та РФ Будапештський меморандум, до якого згодом приєдналися інші Держави Світу. Пізніше Україна відмовилася від ядерної зброї, а країни-підписанти зобов’язалися поважати її незалежність, суверенітет та кордони. Однак у 2014-му Росія вдерлася до України та окупувала Крим і частину Донбасу. Тому повертаючись до підписаного у 1994 році документу, всі держави, в тому числі і агресорка-Росія мають визнати ті кордони України, які на той час діяли, тобто повернути нам всю Луганську і Донецьку області та Крим, які є невід`ємними частинами України. Це якраз і буде відповідати всім міжнародним угодам.

– З 1 січня по всій країні формуються батальйони терзахисту – в Україні запрацював військовий закон для цивільного населення «Про основи національного спротиву».

– Надзвичайно важливий закон. Хоча і без нього українців у важких ситуаціях завжди відрізняла неабияка здатність до самоорганізації. І сьогодні ми бачимо, як люди записуються в загони самооборони, відвідують збори з поновлення військових навичок, жінки ходять на курси з медичної допомоги. Ще більше активізувались волонтери. Українці не чекають якоїсь вказівки, а самі організовуються в загони національного спротиву. Тут дуже важливо не тільки укомплектувати підрозділи самооборони, а укомплектувати якісно.

– Соціологія каже, що сьогодні біля 85% населення України ненавидить Путіна. Нападе – зненавидять всі сто. Що чекає Росію, якщо розв`яже повномасштабне вторгнення?

– Коли збройні сили агресора будуть нести шалених втрат, то Путіну буде дуже важко пояснювати, чому він захищає інтереси Росії на території іншої держави. Знаю й іншу соціологію – за даними соцопитування групи «Левада-центр», 62% жителів РФ проти війни Росії з Україною. Путінська пропаганда перестає масово впливати на людей і у країні-агресорці. Бо там теж дивляться не тільки підконтрольні владі телеканали, а й черпають інформацію через інтернет з усього світу. Порівнюють і роблять висновки.

– А нам що залишається: готуватися і чекати?

– Готовність до потенційного відбиття агресії є серйозним стримувальним фактором до агресора. І ми маємо бути готовими захистити нашу країну, за яким би сценарієм не розвивалися події. На ситуацію треба дивитися тверезо – вторгнення російських військ цілком реальне. Але ще не втрачений шанс вирішити питання шляхом переговорів. Будемо готові себе захистити. І якщо Путін таки піде далі на Україну – земля горітиме у нього під ногами. Перемоги у нього тут не буде, а наслідки для РФ можуть бути катастрофічні.
Слава Україні!